2.26.2018

Словники – це титанічна праця мовознавця

Наша мова складається зі слів. Сукупність усіх слів української мови становить її лексику або словниковий склад, до якого входять усі відомі в ній слова, що вживаються у найрізноманітніших галузях сус¬пільного життя. Скільки ж слів нараховує українська мова? Точної цифри немає, оскільки підрахувати їх кількість практично неможли¬во, адже мова постійно поновлюється як за рахунок власних, так і за рахунок іншомовних слів. За приблизними підрахунками вчених її словниковий склад налічує не менше півмільйона лексем.
Українська мова — одна з найрозвиненіших мов світу, про що свідчить величезний запас слів. її звукова і граматична системи від¬значаються чіткістю й стрункістю, а милозвучністю вона поступаєть¬ся хіба що італійській.

У процесі розвитку української мови постійно відбувається її по¬повнення новими словами і в той же час перехід частини слів до па¬сивного складу мови. Ці два процеси є поступовими і довготривали¬ми. Наприклад, слово шолом довгий час вживалося дуже часто, потім почало використовуватися рідше, оскільки цей предмет почав вихо¬дити з ужитку, а потім і зовсім зникло із активного словникового за¬пасу мовців.
Активна лексика — це часто вживані слова, які забезпечують по¬всякденні потреби мовця і поширені в загальнонародному вжитку: земля, сонце, хліб, червоний, ходити, він, вона, високо та ін. Крім тою, до активної лексики належать спеціальні терміни, які щоденно вжива¬ються представниками певних професій, використовуються у спеці¬альній літературі й зрозумілі не всім носіям української мови. Наприк¬лад, до складу активної лексики сучасної української літературної мо¬ви належить величезна за своїм обсягом медична термінологія, якою оперують лише представники медичних спеціальностей, а широкому колу населення вона незнайома: ішурія, гномоніоз, ангуліт, мастоїдит, фотопсія, нефрит, хондроцит, еклампсія, конформація тощо.
До пасивної лексики належать слова, які вже не вживаються у що¬денному спілкуванні або ж вживаються дуже рідко. Це застарілі сло¬ва і нові слова (неологізми). Застарілі слова умовно можна поділити на дві групи: слова архаїзми, що виступають синонімами до сучасних слів: зело — дуже, тать — злодій, події — човни, либонь — мабуть, зри¬ти — бачити та історизми, що називають зниклі з ужитку предмети старовини, явища чи поняття: жупан, хорунжий, грибниця, воєвода, терем, ключниця, платно, світлиця.
Неологізми — нові слова, які входять у загальний ужиток. На від¬міну від архаїзмів, що виходять із ужитку, неологізми поповнюють словниковий склад мови, в яку потрапляють у всі періоди її розвит¬ку. Статус неологізму буде притаманним слову до тих пір, доки воно не стане загальновживаним, стане зрозумілим усім і перестане сприйматись як нове. Наприклад, слова комп’ютер, пейджер, ксерокс певний час були неологізмами, але зараз як неологізми вони не сприймаються, оскільки активно увійшли у загальний ужиток..
Словникове багатство української мови створювалося про¬тягом багатьох віків. Основну частину лексики української мови становлять питомі українські слова, наприклад: овес, плуг, корова, ліс, вітер, молодий, зелений, веселий, робити, спати, ми, перед та ін. Значна частина цієї лексики є спільно¬слов'янською, тобто успадкованою від спільнослов'янської мови-основи. З деякими звуковими відмінами вона властива всім або більшості слов'янських мов, наприклад у мовах:
Серед спільнослов'янських слів є чимало таких, які в близь¬кій формі збереглися також в інших споріднених мовах, що належать до індоєвропейської мовної сім'ї. Порівняйте укр син, рос. сьін, нім. Sohh, англ. son, лит. sunus; укр. ока, рос. око, нім. Augen, лат. осulus, укр. робота, рос. рабога, нім. Аrbeit і т. д.
До найдавнішої і найбільш сталої частини словникового» складу української мови належать насамперед назви родинних зв'язків — мати, дочка, брат, сестра, тато, свекор; назви час¬тин людського тіла — кров, м'ясо, мозок, череп, брова, вухо,, ніс, зуб, ясна, язик, лікоть; назви диких і свійських тварин, птахів, риб, комах і продуктів тваринництва — свиня, вівця, мед, молоко, вовна, олень, вовк, бобер, їжак, орел, журавель, гуска, вугор, муха, оса; назви багатьох рослин — дерево, дуд, береза, ясен; назви житла, господарських знарядь і занять, страв — дім, двері, двір, село, віз, вісь, колесо, жорна, молоти, орати, тесати, юшка, сіль; назви небесних світил, часу і явищ природи — Сонце, Місяць, небо, день, ніч, вечір, весна, зима, вогонь, дим, вода; назви основних дій і процесів — іти, везти, пхати, стояти, сидіти, лежати, текти, пекти, їсти, пити, лизати, знати, жити, міряти; назви основних якостей — довгий, вузький, білий, світлий, темний, сірий, синій, рудий, жовтий тощо.
Частина загальновживаних і загальнозрозумілих для укра¬їнського народу слів виникла вже на грунті давньоруської мови. Наприклад, такі слова, як сім'я, ківш, коромисло, білка, собака, сизий, сорок, дев'яносто, з незначними звуковими від¬мінами властиві також іншим двом східнослов'янським мовам — російській та білоруській, але, скажімо, в польській мові на означення цих понять вживаються зовсім інші слова.
Саме давньоруська мова була безпосередньою основою всіх трьох братніх східнослов'янських мов. Ця основа і досі забез¬печує їх велику близькість.
Певне місце в лексиці української мови посідають старо¬слов'янські слова. Старослов'янська мова (з походження ста¬роболгарська) через релігійну літературу дістала велике поши¬рення в Київській Русі. Вона помітно збагатила давньоруську писемну мову. Проникали старослов'янські слова, а також суфікси і префікси і в живу мову народу. Старослов'янська мова впливала на східнослов'янські мови і пізніше, оскільки вона була достатньою мірою зрозуміла і засвоєння її не становило великих труднощів. До старослов'янізмів в україн¬ській мові належать, наприклад, такі слова, як здрастуй, храм, вождь, єдиний, зело, перст, суєта та ін.
Деякі слова старослов'янського походження широко вжива¬ються як і звичайні питомі українські слова: буква, учитель, трудящий тощо. Але частина старослов'янських слів співіснує разом з українськими словами, відрізняючись більшою книж¬ністю або урочистістю, наприклад: перст і палець, злато і золото, враг і ворог. В інших випадках слова з старослов'¬янськими і українськими коренями сприймаються як слова з різними значеннями: прах (тіло людини після смерті, останки) і порох (пил або вибухова речовина).
У сучасній українській мові є чимало слів з префіксами і суфіксами старослов'янського походження. За їх допомогою створювалися і створюються також нові слова. Найбільш поширеними префіксами є воз-, пре-, пред-, со-: возвеличити, воздвигати, возз'єднаний, прегарний, предовгий, пребагатий, предтеча, представник, пред'явлений, соратник та ін. Най¬більш поширеними суфіксами е -тель, -ств(о), -тай, -ин(я), -щ(нй): учитель, вихователь, визволитель, багатство, братерство, глашатай, гординя, трудящий.
Проникли в українську мову також деякі старослов'янські корені, з якими утворювались і утворюються нові слова, наприклад: благоустрій, властолюбний. Але кількість старо¬слов'янізмів в сучасній українській літературній мові менша, ніж у російській, де традиції старокнижної мови зберігалися довше. Такі звичайні російські слова старослов'янського походження, як время, жажда, облако, храбрий, вред, невежда, гражданин та ін., мають в українській мові інші відповідники або утворені безпосередньо від давньоруських коренів (напри¬клад, хоробрий). Тому здебільшого старослов'янізми в україн¬ській мові мають більше емоційне навантаження, відзначаю¬ться більшою книжністю або урочистістю. Пор. рос. древ¬няя Русь та укр. давня і древня Русь. Це треба враховувати при паралельному спілкуванні обома мовами.
З другої половини XVII — початку ХУІІІ ст. після воз¬з'єднання України з Росією українська мова почала активно засвоювати слова російської мови — адміністративні, суспіль¬но-політичні, виробничі та військові терміни, побутову лек¬сику. Наприклад: посланник, чиновник, указ, артіль, завод, рудник, дуло, кріпость, піхота, нагідки, лящ, самовар тощо. Через російську мову до української мови ввійшло багато іншомовних слів у галузі культури, політики, науки і техніки, про що мова йтиме далі — у відповідному параграфі. За зраз¬ком російських слів і виразів утворювалося і утворюється багато українських слів і термінологічних словосполучень. На¬приклад: виробничник — производственник, доповідач — до-кладчик, довгобуд — долгострой, місяцехід — луноход, тиж-часовик — временщик, телебачення — телевидение; матеріаль¬но-технічне забезпечення, без'ядерний і ненасильницький мир, почесний обов'язок і т. ін. Частина таких слів і виразів, створе¬них у радянський час, набула інтернаціонального значення. В свою чергу російська мова засвоїла цілий ряд українських слів: бондарь, вареник, корж, хлебороб, хутор, детвора, девчата, селянство, хата-лаборатория та ін.
Роль словників у підвищенні мовної культури
У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo - пишу).
Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони € одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст Феофан Прокопович: "Якщо кого-небудь очікує вирок судді, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди* хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань".
Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм.
Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов'янських.
Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії-основний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників.
Наведемо, для прикладу, першу пам'ятку, яка містила лексикографічне опрацювання слів, і словники, що стали значним явищем української культури: "Изборник Святослава" (1073).
Визначна пам'ятка давньоруського книжкового мистецтва. Понад 400 статей цієї рукописної книги присвячені тлумаченню малозрозумілих слів Святого Письма, літератури, фактів історії, відомостей про коштовне каміння.
Лаврентій Зизаній Тустановський "Лексис. СирЬчъ реченія въкратъцъ събранны и из Словенскаго языка на просты(и) Рускій Діялекть Истолкованы" (Вільно, 1596).
Перша друкована словникова праця в Україні, видана як додаток до граматики слов'янської мови цього ж автора. Подано 1061 церковнослов'янське слово, яке пояснено "мовою простою". У наш час словник перевидано: 
9ГПексис" Лаврентія Зизанія. Синоніма словеноросская / Підгот. текстів нам 'яток і вступні статті В.В. Німчука. -К, 1964.
Памва Беринда "Лексикон славеноросскій и Ймень тлькованіє..." (Київ, 1627).
Праця лаврського друкаря, поета і філолога Памви Беринди. У словнику 6982 слова. Складається із двох частин. У першій подано 4980 загальних "словенських" слів, у другій - "Ймень тлькованіє" (2002 слова) - власні імена, назви місцевостей, слова з грецької міфології, назви наук, предметів церковного вжитку, мір, звірів, птахів та ін., взяті з єврейської, латинської, грецької та інших мов. "Словник цей мав великий вплив, і його друковано майже по всіх слов'янських землях"12. Сьогодні його перевидано і він доступний усім: Лексикон словенорось-кий П. Беринди /Підгот. тексту і вступна ст. В.В. Німчука. -К, 1961.
Словарь української' мови: У 4 т. /Зібрала Ред. жури. "Кісвская старина", упоряд. з дод. власного матеріалу Б. Грінченко (Київ, 1907-1909).
Перекладний і водночас тлумачний українсько-російський словник, у якому реєстрові слова та ілюстрації подано українською мовою, а значення слова - російською. Налічує близько 68000 слів. Вершинна праця відомого письменника, вченого, публіциста, громадського діяча Бориса Грінченка. Найбільша подія в українській лексикографії кінця XIX - початку XX ст. Матеріали до словника тривалий час збирали відомі українські науковці, письменники, культурні діячі, але систематизував їх, відредагував та доповнив власноручно зібраним матеріалом Б. Грінченко, вклавши у це титанічні зусилля ("Більше працював, ніж жив", - так висловився про нього письменник М. Чернявсь-кий). Цей словник для української науки і культури має таке саме значення, як словник В. Даля для російської, словник Лінде для польської, словник Гебауера для чеської. Він став словником української живої мови і досі не втратив свого значення як цінний документ з історії та діалектології української мови.
Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному - слово.
Коли Анатоль Франс зазначав, що словник - це цілий світ в алфавітному порядку, він мав на увазі, очевидно, саме енциклопедичні словники. Вони в концентрованому вигляді описують предмети, явища, події з найрізноманітніших галузей (економічної, історичної, фізичної, біологічної, хімічної та ін.), розповідають про видатних діячів історії, науки, культури, а отже, пояснюють і загальні, і власні назви, окрім цього, для повноти опису подають схеми, таблиці, карти, діаграми, малюнки, репродукції, фото тощо.
Слово енциклопедія (з грец. - коло загальноосвітніх знань) первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаю, а також у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. перша енциклопедія, складена за алфавітним принципом, з'явилась у Візантії. У 1751-1780 роках передові мислителі Франції - Дені Дідро, Жан Д'Аламбер, Вольтер, Шарль Монтеск'є, Жан-Жак Руссо та ін. -підготували 35-томне видання "Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел".
Першою українською енциклопедією стала "Українська Загальна Енциклопедія" у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського. Вона мала підзаголовок - "Книга знання**. У 1930-х роках в УРСР планувалося видання 20-томної енциклопедії, але через репресії проти української культури і її діячів цього не відбулося. Наступні науково вагомі українські енциклопедичні праці з'являються за межами України. Завдяки об'єднанню найкращих наукових сил української діаспори підготовлено і здійснено видання 10-томної "Енциклопедії українознавства" (1952-1985) за редакцією професора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано зусиллями НІШ у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині протягом 1957-1967 років була створена і видана так звана Українська Мала Енциклопедія. Во-сьмитомну працю підготував один автор - професор Євген Онацький. Ці енциклопедії стали значним інформаційним явищем, адже поширювали у світі правдиві знання про Україну.
Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).
До сьогочасних загальних енциклопедичних словників належать:
  • Українська Радянська Енциклопедія: У 12т.-2-гевид.-К, 1977-1984.
  • Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. - К, 1986-1987.
  • УСЕ Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович. -К., 1999.
  • Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Це, для прикладу, такі словники:
  • Енциклопедія історії України: У4т.~К, 1969-1972.
  • Шевченківський словник: У 2 т. -K.t 1983-1985.
  • Українська географічна енциклопедія: УЗ т. - А"., 1989-1997.
  • Мала енциклопедія етнодержавознавства/HAH України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) таін.-К., 1996 .
  • Соціологія: короткий енциклопедичний словник/ Уклад.: В.І. Воло-вич та ін. - К, 1998.
  • Юридична енциклопедія: У 6 т. /За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка . -К, 1998-2004.
  • Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П. Зяблюкта ін. -К., 2000.
  • ЧервякП.І. Медична енциклопедія. -К., 2001.
  • Філософський енциклопедичний словник. -К, 2001.
  • Геодезичний енциклопедичний словник / За ред. В. Літинського. -Львів, 2001.
  • Енциклопедія сучасної України / Кер. наук.-ред. М.Г. Желєзняк. - К, 2001. - Т.1; К, 2004. - Т.2, Т.З.
  • Політологічний енциклопедичний словник. - 2-ге вид. -К., 2004.
Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відображають важливі зміни в економічній системі України за останнє десятиліття і відповідають великій потребі у сучасній систематизованій конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями економічного буття держави, з надбанням світової економічної науки та практики. Розглянемо основні з них докладніше.
Банківська енциклопедія / За ред. проф. A.M. Мороза. - К., 1993.
Словник містить характеристику термінів і понять, що стосуються банківських операцій, у тім числі - економічного інструментарію, що використовується в діяльності Національного банку України і комерційних банків. Розглянуто сучасні положення науково-теоретичного і ігоакгичного характеру, які розкривають зміст грошових, фінансових та кредитних категорій і банківських операцій. Рік видання зумовив часті поклики у розкритті понять до реалій "колишнього СРСР' Словник містить додаток у вигляді довідників: інформацію про тогочасні українські банки та вимоги до оформлення банківських документів. Зразки словникових статей:
Економічний словник-довідник / За ред. проф. C.B. Мочерного. -К., 1995.
Одне з перших видань із словникової серії, що має назву "Nota bene!" (з лат. "Добре затям, зверни увагу"). Його мета - дати глибокі знання з економічної теорії. Це перша спроба осмислити нові економічні реалії Української держави, розширити категоріальний апарат економічної науки шляхом осмислення раціональних надбань західних економічних шкіл. Серед головних принципів написання словникових статей -принцип історизму. Видання підготувало ґрунт до появи 3-томної "Економічної енциклопедії"".
Одне з перших видань такого типу, тому є певною мірою експериментальною спробою. Словник містить тлумачення близько 1500 понять і термінів, що охоплюють такі теми: фінансова система держави, фінанси підприємств, фінансування і кредитування підприємницької діяльності, цінні папери й фондовий ринок, грошовий обіг, фінансове планування, аналіз фінансового стану підприємства, фінансовий менеджмент, міжнародні фінанси та ін. Має додатки: Таблиці процентних значень теперішньої та майбутньої вартості активів; Грошові одиниці країн світу; Словник грошових знаків країн світу. Зразки словникових статей:
  • Перепис дивідендний - перепис усіх тримачів акцій, котрі одержують дивіденди. Звичайно дата П . Д. оголошується за 3-4 тижні до дати виплати.
  • Рабат - зниження продавцем ціни товару в разі закупівлі його великими партіями.
  • Словник фондового ринку / Автори-укладачі: А.Т. Головко, В.Ф. Кобзар, О.О. Науменко та ін. - К., 1999.
Перше видання, що започаткувало серію "Бібліотека фахівця". Містить поняття і терміни з питань організації і функціонування фондового ринку. Словник врахував реалії сучасного стану українського фондового ринку як за змістом, так і за кількістю термінів (понад 3200). Як додатки має: Покажчик законодавчих та нормативно-методичних документів; Довідник адрес та телефонів державних органів, міністерств і відомств, організацій, які здійснюють відповідну діяльність на ринку цінних паперів.
Вийшов у рамках нової серії "Сучасні словники України" Задекларував політико-економічний синтез в економіці як науці XXI століття. Запропоновано нові способи подачі та організації матеріалу, представлено терміни і поняття, персонали та організації зі сфер політики, економіки і фінансів (понад 3000). Кожна словникова стаття має довідково-інформаційний характер, містить основні дані про об'єкт. У кінці словника є додатки: Економіка у таблицях; Маркетинг і менеджмент у таблицях; Загальноприйняті скорочення, що використовуються у міжнародній торгівлі; Назви держав та офіційні назви валют.
  • Економічна енциклопедія:У 3 т. / За ред. проф. С.В. Мочерного. - К., 2000.
Перша в Україні за всю її історію оригінальна 3-томна енциклопедична праця, яка охоплює відомості з майже 50 економічних дисциплін, а також репрезентує науковий доробок окремих зарубіжних учених.
Якщо енциклопедичні словники дають всебічні знання про світ, то філологічні заглиблюють у слово. Саме до роботи з ними закликав Максим Рильський:
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля.
Поки що не вироблено однозначного критерію розподілу лінгвістичних словників. їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними. Однак, яким би не був поділ, для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки, як: 1) заголовне слово; 2) реєстр; 3) словникова стаття; 4) тлумачення, дефініція і т. ін.; 5) системність подання матеріалу.
У філологічних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків. Тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін.
Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом.
  • Словник української мови: В 11 т. - К., 1970-1980. - Т. 1-11.
Найбільший тлумачний словник в українській лексикографії. Він містить близько 135 тисяч слів. Створив його колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел у широких хронологічних рамках - з кінця XVIII і до кінця XX століття. Словник подає загальновживану лексику і фразеологію не тільки активного, а й пасивного фонду (діалектизми, архаїзми, розмовну лексику та ін.). Уживання слів і фразеологізмів проілюстровано цитатами з творів художньої літератури, преси, наукових видань. Словник має тлумачно-нормативний характер. Науковці висловлюють думку про те, що цей словник, безперечно, є досягненням лексикографії радянського періоду, проте сьогодні не цілком відповідає потребам часу.
  • Новий тлумачний словник української мови: У 4 т./ Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко; наук. ред. Л. Андрієвський. - К., 1998.
Словник містить 42 тисячі слів, які відібрано із Словника української мови в 11-ти томах. Усунуто ідеологічно маркований ілюстративний матеріал, у деяких словникових статтях розширено синонімічний ряд, хоча дефініції залишено ті ж, що й в одинадцятитомнику.
  • Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001.
Словник містить 170 тисяч слів та словосполучень. У словник додано лексеми, що не були включені до одинадцятитомного словника, а також нові слова, які з'явилися в українській літературній мові в останнє десятиліття.
Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов. У словникових статтях вказується, з якої мови прийшло слово, який мало вигляд у ній. Якщо значень декілька, наведено усі.
Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або водночас і перекладними, і тлумачними), напр.:
Існує велика кількість тлумачних термінологічних словників економічного спрямування:
  • Ринкова термінологія ділової людини: Словник-довідник/В.М. Лін-ніков, В.В. Борковський, В.В. Рокоча та ін. -К, 1992.
  • Словник банкіра/За ред. ММ Гунько, Т.С. Смовженко. -Львів, 1992.
  • Словник ділової людини/Уклад. : P.L Тринько, O.P. Тринько. -Львів, 1992.
  • Англо-український тлумачний словник фінансових та економічних термінів: для студентів зовнішньоекономічних і комерційних спеціальностей/Київ, торг.-економ, ін-т; Уклад. Л.1. Бербенець. -К, 1992.
  • Довідник підприємця / Уклад.: М.Ф. Черенок, ТФ. Зайченко. - К., 1993.
Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів тощо.
Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної вимови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції.
Перекладні словники бувають двомовні і багатомовні. Це один із найрозвиненіших напрямів словникарства. Російсько-українські словники, що з'являлися протягом 50-80-х років (6-томний, 3-томний, однотомні), були тенденційними, не відображали багатства питомої української лексики. Для поліпшення культури ділового мовлення можуть стати корисними такі перекладні словники:
Сьогодні в Україні є багато перекладних словників з різних мов світу: англійської, французької, німецької, болгарської, польської, чеської, іспанської, італійської, турецької, китайської та ін. Деякі з них мають тематичний характер, особливо часто стосуються власне ділової сфери, напр.:
Словники скорочень подають складноскорочені слова та абревіатури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та числа, подають відмінкові закінчення при змінних формах.
Активна поява великої кількості нових абревіатур, їх поширеність у пресі ускладнювала сприйняття тексту, правильне розуміння. Тому з'явився ще один словник, у якому вміщено найновіші абревіатури та скорочення і їх розшифрування:
  • Зінкевич-Томанек Б., Григор 'єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. - Краків, 1997.
Етимологічний словник подає інформацію про походження слова, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово споконвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом відбувалося запозичення, містить наукові припущення щодо того, як слово утворилося і яка ознака покладена в основу назви:
Історичний словник - це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам'ятках, з'ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.:
Діалектні словники з'ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів.
Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, пояснюють їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні. Фразеологічні словники бувають одно-мовні тлумачного характеру (тлумачать значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.:
Ономастичні словники є цікавим джерелом інформації про власні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають науково-популярний характер, напр.:
Словники синонімів охоплюють групи слів, об'єднаних спільним значенням:
Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, однакових за звучанням, але різних за значенням:
Словник антонімів подає групи слів, що мають протилежне значення:
Словник паронімів розкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням:
Словники мови письменників містять слова і звороти, які використав той чи інший письменник у своїй творчій спадщині. Це слов* ник тлумачного типу, бо в ньому розкрито всі значення слів, з якими вони функціонують у мові письменника. Також подано частоту використання словоформ і типові ілюстрації з творів:
  • Словник мови Шевченка: У 2 т. / За ред. B.C. Ващенка. -К" 1964.
  • Словник мови творів Квітки-Основ япенка: УЗт. -К.,1978-1979.
Морфемні та словотвірні словники. Морфемний словник подає структуру слова, словотвірні - словотвірні гнізда і словотвірні ряди.
Частотні словники засвідчують частоту вживання слів у певний час. Існує понад 600 опублікованих і комп'ютерних (на дискетах) частотних словників для 40 мов світу. В українській лексикографії відомий:
  • Частотний словник сучасної української художньої прози: У 2 т./ Гол. ред. B.C. Перебийніс. -К., 1981.
Інверсійний словник - це словник, в якому слова розташовані за алфавітом кінця слова. Він є корисним для вивчення словотвору і фонетики:
Словники-довідники з культури мови допомагають закріпити лексичні, морфологічні та інші норми української літературної мови, адже подають проблемні випадки слововживання. Деякі з них мають форму посібника, оскільки вміщують широкі коментарі, наукові і науково-популярні статті, напр.:
  • Словник-довідник труднощів української мови / За ред. СЯ. Срмо-ленко. -К, 1992.
Звичайно, зазначені словники не вичерпують усього багатства української лексикографії, а є лише основними сучасними зразками опрацювання слова. "Щодо повноти словників, - говорив М. Рильський, -то слід зазначити, що повний словник будь-якої мови - це ідеал, до якого можна лише прагнути і якого ніколи не можна досягти, бо кожен день і кожна година приносять людям нові поняття і нові для тих понять слова"










Немає коментарів:

Дописати коментар