Блог учителя української мови та літератури Тетяни Дубинської: План-конспект відкритого уроку "Інтегрований урок української літератури В.Сосюра. Патріотичний пафос поезії “ЛюбітьУкраїну!”"

Тема: Інтегрований урок української літератури В.Сосюра. Патріотичний пафос поезії “ЛюбітьУкраїну!”

Мета і завдання уроку: ознайомитися із життєвим і творчим шляхом В.Сосюри; розкрити головну думку поезії «Любіть Україну»; визначити ідейно-художній зміст та особливості ліричного твору; формувати навички виразного читання; розвивати вміння грамотно висловлювати свої думки, спостереження, робити висновки, узагальнювати навчальний матеріал; виховувати почуття пошани до рідної України, її культури.

Очікувані результати: учні знають біографічні дані В.Сосюри, віхи його творчої діяльності, дізнаються про історію створення поезії, уміють виразно читати вірш «Любіть Україну!» та аналізувати його, знають автора мелодії та виконавця пісні «Любіть Україну», пригадують приказки-прислів’я про Батьківщину, цитати з Біблії, знайомляться з результатами соцопитування молоді про патріотизм

Теорія літератури: види лірики, патріотична лірика.

Обладнання: портрет В. Сосюри, хронологічна таблиця за життям і творчістю поета, текст твору, таблиця «Художні засоби вірша “Любіть Україну!”», словник літературознавчих термінів, відеоролики, мультимедійна презентація.

Тип уроку: комбінований урок з елементами інтеграції.

Свою Україну любіть.
Любіть її… Во время люте.
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Т. Шевченко

І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку.

Вступне слово вчителя.

Доброго дня, дорогі діти. Сьогоднішній урок хочу розпочати зі слова, рідного й неповторно близького для кожного з нас. УКРАЇНА…Скільки поетичних рядків присвячено нашій Батьківщині. Мабуть, у творчості кожного українського поета є хоча б один вірш про любов до рідного краю.

ЕПІГРАФ

Ці слова Т.Г. Шевченка, видатного українського митця, політичного і громадського діяча, є епіграфом нашого уроку.

Хоча, переконана, що кожен із нас любить Батьківщину по-своєму. Зараз ми почуємо, чим Україна є для вас.

Група Журналістів провела опитування, з результатами якого ми зараз ознайомимося.

ВІДЕО «Україна для мене… це»

Слово вчителя.

Як легко й просто ви зараз говорите про своє ставлення до Батьківщини. А чи завжди так вільно можна було сказати про це? Ні! У нашій історії, на жаль, були моменти, коли за слова “Я люблю Україну” доводилося зазнати поневірянь, гонінь та цькувань. У ці роки дуже важко було не зламатися, залишитися палким патріотом.

Справжнім патріотом української землі був відомий поет Володимир Сосюра, життя та творчість якого — тема нашого сьогоднішнього уроку.

Розгорніть зошити й запишіть дату й тему уроку:

СЛАЙД 2 В.Сосюра. Патріотичний пафос поезії “ЛюбітьУкраїну!”

ІІ. Цілевизначення і планування навчальної діяльності.

Діти, записуючи тему, висловіть припущення про те, чого ви очікуєте від сьогоднішнього уроку, про що дізнаєтеся.

Діти оголошують свої припущення й очікування.

СЛАЙД 3 Давайте переглянемо загальні цілі уроку та подивимося чи збіглися ваші припущення з ними.

IIІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

ВІДЕО Перегляд відео із записом живого голосу Сосюри.

СЛАЙД 4

Слово вчителя.

Погляньте на фото поета. Глибокі задумливі очі. Обличчя відкрите, спокійне. Широкоплечий, кремезний. А ще, як ви почули, мав високий ніжний голос.

Найніжнішим ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові і з любов’ю промовляло до всього сущого на землі. Ліричні вірші, поеми, автобіографічна проза — це безмежний світ поета, це історія, пережита в любові й ненависті, радості й журбі, пережита гостро, до сліз, до знемоги.

Адже світогляд поета формувався в той час, коли українська земля потерпала від кровопролитних братовбивчих боїв між трьома арміями: перша – білогвардійська, під керівництвом Антона Денікіна, царського генерала, яка мала на меті повалити більшовицьку диктатуру й відновити єдину й неподільну Росію; друга, відповідно, Червона Армія, яка відстоювала інтереси уряду, що проголошував будівництво соціалізму, а також декларувалися скасування приватної власності, проголошення свободи слова, зібрань, союзів, але тільки для трудового народу; третьою можемо назвати Армію УНР під головуванням отамана Симона Петлюри, що вів боротьбу як з більшовиками, так і з білогвардійцями й орієнтувався на соціалістичні ідеї та повну незалежність України.

Шукав своє місце на цій війні й юний поет Сосюра.

«Любити Вітчизну, любити завжди…» – таке життєве кредо мав митець. То хто ж він, В.Сосюра?

СЛАЙД 5 Відомий український поет М.Рильський сказав про нього:

«Такий я ніжний, такий тривожний…»

Ти весь, поете, в цих словах!

Твій кожен вірш, рядок твій кожний

Життя тривожністю пропах.

Яким було життя Сосюри

Уявіть собі ситуацію: ви – студент вищого навчального закладу, прийшли на лекцію. Заходить педагог і пропонує розпочати вивчення… вашої творчості! Як вам таке? З Володимиром Сосюрою трапилося саме так. Під час навчання на робітфаку Харківського інституту народної освіти поет опинився в рідкісній ситуації: він вивчав історію літератури, а вся молодь України – його власну творчість.

Та й взагалі життя Сосюри таке дивовижне й сповнене такими парадоксами, що варте десятка пригодницьких та психологічних романів. А почалося все, напевно, із батьків.

Його батько, Микола Володимирович, за фахом кресляр, був людиною непосидющою й різнобічно обдарованою, змінив багато професій: учителював, працював сільським адвокатом, шахтарем. Батько, за словами поета, мав французьке коріння: французький дворянин де Соссюр захопився героїзмом запорозьких козаків та вирушив з ними в українські степи. Мати – Антоніна Дмитрівна Локотош (сербка за походженням), колишня робітниця Луганського патронного заводу, була неймовірною красунею: в юні роки на міському балу отримала перший приз за вроду. “Татко нагадував мені похмурого козацького орла, а мама – якусь смугляву птицю, що їй не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти. Як протилежність батькові, вона була дуже балакуча. Її одвертість була потрясаюча”, – згадував Сосюра.

Родина часто переїжджала, поки не поселилася в подарованій родичкою хаті-хворостянці над берегом Дінця. Тут в єдиній кімнатці тулилося восьмеро дітей і батьки. Батькового мізерного заробітку не вистачало навіть на те, щоб прогодувати сім’ю, яка з року в рік зростала. Ось чому Володимир Сосюра з дитинства брався за будь-яку роботу. З одинадцяти років працював у бондарному цеху содового заводу із жахливими умовами – соду не витримувало ніяке взуття, тому ходили… босими.

Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом батька, зачитуючись пригодницькою літературою (Майн Рід, Жюль Верн, Фенімор Купер, детективи, які тільки міг дістати), віршами О.Кольцова та І.Нікітіна.

У 1911 році Володимир вступив до міністерського двокласного училища в селі Третя Рота. Обдарований блискучою пам’яттю й допитливим розумом, швидко став одним із кращих учнів, захопився співами й художньою літературою. Але після смерті батька Сосюра змушений був залишити навчання.

Однак хлопець дуже прагнув знань. Нарешті його мрія здійснилася: В.Сосюрі вдалося влаштуватися учнем-стипендіатом в агрономічну школу біля станції Яма, у якій він учився аж до осені 1918 року.

У цей період з насолодою читав Гомера і Шиллера, Гоголя й Шевченка, Пушкіна й Лесю Українку, Івана Франка, Миколу Некрасова й Конан Дойля, а разом з ними – А. Бєлого, О. Апухтіна, М. Вороного, О. Олеся, С. Надсона. Саме лірика романсового плану якнайбільше імпонувала Сосюрі й манила його до перших літературних спроб. Свої перші, ще напівдитячі поетичні спроби російською мовою Володимир Сосюра відніс до 1914 року. Всі ці рукописні вірші на традиційні мотиви тогочасної лірики, в тому числі й релігійні, безслідно згинули в роки Першої світової війни.

У роки проголошення УНР В.Сосюра боровся за молоду державу в складі війська Нестора Махна, котрий подарував Сосюрі годинник із дарчим написом; у полку армії Симона Петлюри, командир якого профінансував першу збірку Сосюри «Пісні крові», що вийшла 1918 року в Хмельницькому, але, на жаль, десь загубилась у вирі війни.

Одного разу козака УНР Сосюру захопили в полон денікінці й … розстріляли. Але рана виявилася не смертельною, і той вижив. Потім поет опинився перед трибуналом червоних. І теж – розстріл. Урятували, як не дивно, вірші. Сосюра читав їх перед трибуналом, і хлопцеві повірили, не посміли згубити такий талант. Потім серед серйозних випробувань була ще й хвороба на тиф.

Після перемоги більшовиків Сосюра прагнув завжди бути в центрі бурхливих подій історії та культури: він і червоноармієць, і курсант, і інструктор, і студент; брав участь у різних літературних обєднаннях, писав вірші.

Перша збірка «Поезії» вийшла 1921 року, а раптову славу принесла революційно-романтична поема «Червона зима». Наступні збірки вражають задушевністю, революційним запалом і пристрастю романтичних почуттів, хоча в багатьох творах відчувається внутрішня роздвоєність, адже неможливо було поєднати відданість більшовицькій революції з почуттям національного обов’язку.

Після громадянської війни Володимир Сосюра став улюбленцем молоді: вірші поета переписували, учили напам’ять, читали коханим дівчатам.

У роки Другої світової війни поет був евакуйований до Уфи. Звідти по всіх фронтах розліталося полум’яне слово митця, його чули й на зайнятих фашистами рідних землях. 1942 року Сосюра наполіг на переїзді до Москви, де працював в українському радіокомітеті, українському партизанському штабі.

1943 року ЦК Компартії України задовольнив настійливі домагання поета й направив його “в розпорядження Політуправління фронтів, які вели бої за Україну”. Цього ж року була заснована фронтова газета “За честь Батьківщини”.

Як військовий кореспондент Сосюра виїжджав у діючі війська, виступав перед воїнами.

Два головних мотиви пронизують лірику цього періоду. Перший – це непохитна віра в перемогу народу, відвертий показ біди, яку тяжкими втратами долає і неодмінно здолає народ. Другий – це передбачення того невимовно щасливого майбутнього, яке настане після перемоги, мир і труд, кохання і спокій у колі простого домашнього затишку.

У 1944 році поет повернувся до Києва й, працюючи на відбудові Хрещатика, написав. “І стало тихо так навколо, мов не було іще ніколи такої тиші на землі”.

1944 року Сосюра створив свій найкращий патріотичний вірш «Любіть Україну!», за що був звинувачений у націоналізмі.

Упродовж життя Володимир Миколайович видав понад 80 збірок поезій, був удостоєний Державної премії імені Тараса Шевченка та Державної премії СРСР.

8 січня 1965 року поета не стало, але старість і хвилини не мала над ним влади. До останньої моменту він черпав сили у природі й людях, вірив у їхню молодість і безсмертя:

Я все люблю, люблю без краю, люблю за серця теплого биття…
Я крапля та, що думає й співає у океані вічному життя.

Повідомлення про цікаві факти життя

Хочемо додати, що в особистому житті поет теж зазнав випробувань. Причиною його розлучення з першою дружиною була несумісність у поглядах стосовно долі України. Віра Каперівна Берзіна, колишній політрук, не вірила в таку державу, як Україна (про це Сосюра згадує навіть у віршах), що й призвело до швидкого згасання почуттів між ними. Друга ж дружина Сосюри, Марія Гаврилівна Данилова, була настільки відданою йому, що за відмову шпигувати за своїм чоловіком отримала 10 років заслання. Поет довгі 5 років не знав, куди зникла його кохана, на жоден запит у відповідні державні установи відповіді не отримав. І тільки після смерті Сталіна жінку звільнили. Як свідчили очевидці, Володимир Сосюра від самого вокзалу аж до будинку на вулиці Коцюбинського, де мешкав, ніс дружину на руках.

З 16 років юнак почав писати вірші. Під впливом величезної кількості перечитаних книг російських авторів він пише російською мовою, а потім, після тривалих роздумів і творчих шукань, — українською. У книзі “Третя Рота” поет розповідає, як, навчаючись у тодішньому університеті ім. Артема, він “розв’язав для себе свої вагання в сторону рішучого і беззастережного переходу на українську мову”:

“Справа в тому, що за мій перехід як поета з російської мови на українську я не подобався багатьом студентам. Вони дорікали мені за це майже як за національну зраду, вважали українським націоналістом.

І коли я говорив їм, що писав би російською мовою, якби народився в Росії, бо я знаю тільки літературну російську мову, а народної не знаю. Без знання ж народної мови письменником, яким я хочу стати, не станеш.

— А Гоголь? — казали вони мені.

— Так Гоголь тим же й великий, що своїм знанням народної української мови збагатив російську літературу, — казав я.

Але це їх не задовольняло. Один мені сказав:

— Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку?

Я гаряче відповів:

— “Сопилка” мне дороже тысяч королевских флейт!”.

Також ми склали хронологічну таблицю життя і творчості поета, у якій згадано найголовніші події з життя Володимира Сосюри (розміщено на дошці).

№ п/п	Дата		Події життя
1.	06.01.1898		В.Сосюра народився на станції Дебальцеве Катеринославської губернії (нині — Донецька область).
2.	1909–1911		Працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом.
3.	З 1911 до 1918		навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу.
4.	1922		Вперше одружився на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів (Володимир, Микола).
5.	1922—1923		По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові
6.	1923—1925		Навчався на робітфаці при Харківському інституті народної освіти
7.	1931	Вдруге Сосюра одружився з Даниловою Марією Гаврилівною. У них народився син Олег.
8.	1948		Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією.
9.	1951		Він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну».
10.	8 січня 1965		Поет помер від гіпертонії. Похований в Києві на Байковому цвинтарі.

§ Який висновок про Сосюру як людину і поета можемо зробити після ознайомлення з такою корисною й цікавою інформацією?

Слово вчителя: Безліч творів В. Сосюри присвячено патріотичній темі, протягом цілого життя він повсякчас сповідається в любові та клянеться у вірності рідній землі. Саме за незгасну любов до України В. Сосюрі судилося зазнати найбільше прикрощів, але жодні приписи чи й навіть вироки не змусили його відректися від найдорожчого.

СЛАЙД Історія написання вірша «Любіть Україну!»

Поетична спадщина Сосюри багата патріотичними мотивами. Грізне жити фронту давало Сосюрі все новий матеріал. Біль за понівечений Київ народив і прекрасні рядки любові до України в жадані години його визволення. Вірш “Любіть Україну!” був написаний 1944 року одразу після звільнення України від фашистських загарбників в пориві радісного переможного настрою. Опублікований у «Київській правді» та «Літературній газеті» і майже одночасно в Москві у перекладі відомих російських поетів Прокоф’єва й Ушакова. Пізніше поезія ввійшла до збірки «Щоб сади шуміли», яка 1948 року отримала Державну премію першого ступеня. У січні 1948 року вся громадськість України привітала поета з п’ятдесятиріччям його народження, а на грудях у нього з’явилася найвища урядова нагорода – орден Леніна. У привітанні Президії Спілки письменників України відзначалося, що ім’я Сосюри невід’ємне від історії розвитку української літератури, він виступав як поет-патріот, митець гострої сучасної теми.

У 1951р. в Москві проходила перша повоєнна Декада українського мистецтва і літератури. В.Сосюра читав свої вірші, серед них був і «Любіть Україну». І раптом 2 липня 1951 року в газеті «Правда» з’явилася стаття під назвою «Проти ідеологічних перекручень в літературі», яка таврувала один-єдиний твір – вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну». Поета звинуватили в тому, що він спотворив правду життя. Природні почуття людини до своєї землі здалися критикам крамолою. Оте палке почуття любові до неї, яке спонукало бійців іти в бій під час війни, зараз сталінській владі стало не тільки непотрібним, а й небезпечним.

Тож і витравлювалися з людських душ патріотизм, висока духовність, просто прекрасні почуття, навіяні радістю перемоги. Відтак у тоталітарній державі спотворювалася наша історія. Поета звинуватили в націоналізмі, його перестали друкувати, він жив під прямою загрозою арешту, яка зникла тільки зі смертю Сталіна в 1953 році. В.М.Сосюра мужньо, хоч і болісно, витримав несправедливу критику, яка підточила його здоров’я, і далі продовжував писати для народу.

У романі «Третя рота» і в поемі «Розстріляне безсмертя» поет написав:

За вірш «Любіть Україну»

вона довбала без упину

мене три роки!…Горе, жах!

Хоч каявся я в помилках,

яких не мав. Я ж був не винний!

Хоч я поет не ідеальний,

я трохи серцем не погас…

Але народ мене морально

підтримував в страшний той час.

Слово вчителя. Отже, поезія “Любіть Україну!” ніколи не залишала байдужим жодного українця. Тому й виникла пісня, яку ми зараз почуємо.

“Мистецтвознавці”:

СЛАЙД Виконав її Віктор Махотько, прикарпатський співак, який в той час виступав під сценічним іменем Ласло Габош. Пізніше він мав ще один псевдонім – Віталій Шереметьєв. Один з музикантів ВІА «Експрес», солістом якого був виконавець, згадував: «Шереметьєв зовні був дуже великий, майже два метри зросту, кілограмів 150, напевно. Коли часом співав у готельному номері, шибки дрижали. У нього, звичайно, був чудовий тембр і сила голосу. У концерті він співав і українською, і угорською, і англійською».

СЛАЙД Музику до пісні «Любіть Україну» написав прикарпатський маестро – композитор Богдан Шиптур, який викладає в Івано-Франківському музичному училищі ім.Д.Січинського. Мелодія до цього вірша була написана ним тоді, коли наша держава на межі розпаду Радянського Союзу виборювала незалежність. Сам митець згадує: «Пісня виникла дуже незвично: була пізня осінь, ішов дощ, я сам був у своєму класі і раптом почув музику, що ніби линула згори. Я сів і почав її записувати, ледве встигаючи за плином звуків. Водночас чув, як звучить оркестр, які інструменти ведуть які партії. То були найкращі хвилини творчості. В цю мить відчуваєш, ніби відірвався від землі, полинув у якусь невагомість, піднесення. Відчуваєш себе не творцем, а інструментом у руках Божих. А коли твір запалює серце самого композитора, він так само вплине й на інших людей, його енергетики вистачить на багатьох, і вона об’єднає їх у співпереживанні». Що ж, переконаємося в цьому.

ВІДЕО Перегляд відеокліпу «Любіть Україну».

Слово вчителя. Яка роль мелодії в цій пісні?

СЛАЙД Незакінчене речення

“Після ознайомлення з поезією “Любіть Україну!”

я відчуваю…, думаю… схвильована… зрозумів»

Слово вчителя. А чи всі слова ви, читаючи твір, зрозуміли? Зверніть увагу на екран.

СЛАЙД Словникова скарбничка.

Купина – у біблійній міфології – кущ, який горить і якимсь чудом не згорає;

Неопалима купина — символ незнищенності української землі та її народу.

Зойки – крики; пурпуровий – темно – червоний;

канонади – гучні звуки від пострілів; багнети – ножі на рушницях;

негода – Нещастя, знегода; тяжка година; дні, сповнені невдачами, неприємностями. багрянИй – густо-червоний, пурпуровий.

Отже, образ неопалимої купини має символічне значення. Тож пригадаємо історію виникннення цього символу.

СЛАЙД Легенда

Польський та угорський королі взяли в облогу місто Дорогобуж, запропонувавши його жителям здатися без бою, інакше погрожували їх знищити, а місто — спалити. Посланець із Дорогобужа передав королям у відповідь бадилину з листям та блідо-рожевими квіточками.

Замислилися королі, зібрали на раду мудреців. Ніхто не знав, що означає ця гілочка, лише один із радників сказав, що таке зілля горить і не згоряє. Взяв із багаття вогник, підніс до рослини. Тієї ж миті кущ спалахнув голубувато-зеленкуватим вогнем. По хвилі полум’я згасло, а кущ залишився неушкодженим. Зрозуміли всі, що хотіли сказати захисники: ніколи іноземні королі не завоюють цієї країни. І вирішили повертатися додому.

Відтоді багато ворогів хотіли завоювати наш край, але щоразу поверталися ні з чим.

Проблемне питання (на дошці)

Що приваблює автора вірша в Батьківщині?

Аналіз вірша. Евристична бесіда.

— Процитуйте рядки, що вказують на час написання твору.

— Доведіть, що автор виступає за дієву любов до Батьківщини. Процитуйте відповідні рядки.

— Чому В. Сосюра називає Україну вишневою, а її мову солов’їною?

— Доведіть, що в рядках поезії є підтекст, у якому висловлено споконвічне прагнення українського народу до волі, незалежності.

СЛАЙД А зараз пригадаємо одну повчальну цитату з книги книг – Біблії.

«Хто каже:»я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» 1.Івана гл.4.20.

Чи є у вірші В.Сосюри «Любіть Україну» співзвучні рядки?

Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.

- Про що це свідчить?

- Чи згідні ви із тезою, що “не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну”? Чому?

- Аргументуйте. Чого вчать нас ці рядки?

Прослухаємо ще раз поезію. Учні читають вірш напам’ять (по строфі).

Учні презентують результати аналізу поезії.

Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі.

Ідея : возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини.

Основна думка: любов до України є однією з невід’ємних частин духовності людини. Заклик українців любити рідну землю: «Любіть Україну!»

Вид лірики: Патріотична лірика (або громадянська) — вид лірики, у якому йдеться про події суспільно-політичного життя, оспівуються постаті відомих історичних осіб, виявляються патріотичні почуття.

Художні засоби вірша «Любіть Україну!»

Назви художніх засобів	Приклади художніх засобів	Роль художніх засобів
Звертання	Юначе! Дівчино!	Називає адресата, за яким майбутнє, що буде вічним, коли про нього дбатимуть
Порівняння	любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води; між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками; як та купина, що горить — не згора; як пісню, що лине зорею	Природно,безкорисливо, не вимагаючи нічого взамін
Рефрен	любіть Україну	Логічний наголос Передає емоції автора,, є основною думкою твору
Символічні означення	вишневу свою, солов’їну мову	Народ без мови — не народ, а без Батьківщини — ніщо розкриває красу рідного слова
Метафора	пробивають нам путь в просторів солодкому чарі; і в стягів багряному шумі.	Україну не подолати передає красу отчого краю, його природи
Образ-символ	Весни, неопалима купина	Відродження не згорить
Полісиндетон (багатосполучниковість)	сполучник і	Посилення образу
Метонімія	грім канонад, багнети (в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих).	Це народ і армія, що перемогли фашистів
Епітети	вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, світлі і щирі весни, годину щасливу, радісну мить, небо голубе	Створюють неповторний образ України
Риторичні оклики	Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну! Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею!

Аналіз колористики поезії “Любіть Україну” В.Сосюри

Кольори у вірші “Любіть Україну” уявляються через образи сонця, трави, води, зір, вишні, тож , на нашу думку, вони надають віршу повноти та яскравості

З самого початку поет використав жовтий, зелений, блакитний, біло-рожевий кольори, що надають твору ніжності, тепла, любові, несуть із собою життєствердні, радісні настрої

Потім з’являються відтінки червоного (червоні стяги, пурпурові хмари), які з одного боку вказують на енергійність, завзятість та велич нашої землі, але в той же час(огні) тривожать, Темні кольори тьми, вказують на горе й страждання , що принесла війна.

Голубий колір неба сповнює вірш оптимізмом, саме він є символом благородства, вірності та безкінечності, тобто вічності.

Отже, кольори, які В Сосюра використав у вірші, увиразнюють любов автора до рідної землі, його переживання за долю батьківщини.

Характеристика образу України.

Образ України у вірші В.Сосюри близький кожній людині. Бо це і зорі , і діброви, і Дніпро, і квіти, і пташки. Вона живе і в співучій солов’їній мові, і піснях.

Україна–це і її люди — працьовиті, невсипущі, бо світяться електровогні, чути зойки гудків. Це і її діти ,і дівчата-красуні, і юнаки, що віддані їй до загину.

Любити Україну просто і природно, як любити сонце, вітер, води–світ, який щомиті оточує нас. Людина не може існувати без них, тому любов до рідної землі невід’ємна частина життя людини.

Скласти інформаційне гроно щодо образу України.

Даємо відповідь на проблемне питання:

Що ж приваблює автора в образі України?

Слово вчителя. Тема Батьківщини є близькою для кожної людини.

Я так думаю…

§ Як можна довести свою любов до України?

§ Чому важливий зв’язок кожної людини з Батьківщиною?

§ Яке майбутнє очікує нашу Україну?

§ Чого вчить нас поезія?

§ Я бачу Україну….

§ Я хотів би, щоб Україна….

§ Я – українець, тому що… (народився в Укр., Живу в Укр., вивчаю історію Укр., моя рідна мова – укр.., шаную традиції, вірю в її прекрасне майбутнє)

Слово вчителя.

Отже, поезія «Люби Україну» має глибокий зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрий серцем на добро, добрі вчинки — тим ти звеличиш і прославиш своє ім’я, свою Україну у віках.

Чи актуальною вона є сьогодні?

Слово вчителя.

Сподіваюся, настане той час, коли в Україні не знайдеться жодної людини, якій буде байдужою доля України. Адже споконвіків в українському народі патріотизм був найважливішою чеснотою.

Саме про любов до рідної землі складено стільки приказок і прислів’їв. Пригадаємо їх.

§ Без Батьківщини немає людини.

§ Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

§ Батьківщина — мати, умій за неї — постояти.

§ Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.

§ Та земля мила, де мати народила.

§ Любов до Батьківщини сильніше смерті.

§ На чужині та калач не в радість, а на батьківщині і чорний хліб в солодкість.

§ Де народився, там і згодився.

Любов до рідного краю незмінно втілювалась і в полотнах відомих художників, у яких майстри відтворили мальовничий образ України, де органічно переплелося ліричне й епічне, життєво-буденне та історично значиме.

Певно, кожен знає хоча б кілька поетичних рядків патріотичного змісту, адже за всю історію Української держави величезна кількість митців постраждала через любов до Батьківщини.

На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.

Василь Стус

Тож продовжимо поетичні рядки.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива

З тебе дивуватися повік.

Василь Симоненко

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай,

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі, й злі години

Ми для неї живемо.

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо.

Володимир Самійленко

Україно моя, тополиная пісня,

моя спрага вишнева, умита Дніпром,-

над моїм неспокоєм

схилилась ти світлим чолом,

над моїм достиганням

твоя непотоптаність висне.

Анатолій Семенюта

Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (Василь Симоненко).

А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. В умовах сучасного світу їй немає ціни (Ліна Костенко).

Україна — це вічність, не тільки сьогоднішня, але передусім майбутня й минула (Ярослав Стецько).

О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.

Василь Стус

VІ. Рефлексійно-оцінювальний етап.

§ Чи здійснились ваші сподівання щодо знань, отриманих на уроці?

§ На уроці мені було…

§ Чого ви навчилися?

§ Над чим треба працювати?

§ Оцініть свою роботу на уроці.

Образ України в поезії В.Сосюри.

Складання діалогу за висловом П.Тичини

«Поете! Любити свій край не є злочин», розкрити зміст вислову

-Привіт!….

-Привіт.

-Що ти така задумлива?

-Та я просто вражена.

-Чим?

-Сьогодні на уроці української літератури розповідали, що в сталінські часи любов до рідної землі забороняли, за неї цькували, звинувачували в націоналізмі, неначе це якийсь злочин.

-Як це? Хіба любов може бути злочином? Чи це якийсь страшний гріх?

-Я думаю, що ні, бо будь-який вияв любові є найкращим почуттям у житті людини. А любов до Батьківщини не означає, що вона найкраща. Просто вона наша. По-моєму, це почуття цілком природне і зрозуміле.

-Дійсно, це так. Недарма ж поет Павло Тичина писав: «Поете! Любити свій край не є злочин».

Домашнє завдання. СЛАЙД

1.Знати біографію В.Сосюри.

2. Вірш «Любіть Україну» вивчити напам’ять.

3.Твір-есе «Україна у моєму серці» (Твір-есе невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання);

Слово вчителя

Мені хочеться вірити, що ви будете любити Україну так, як любив її В.Сосюра. Закінчити розповідь про поета хочеться словами Андрія Малишка: «Люди сьогоднішнього дня й прийдешні покоління будуть приходити до твоїх пісенних джерел і черпатимуть із них натхнення і радість. Житимуть на землій інші люди й події. Нові імена співців ще прикрасять наш рідний край, але серед них, як вишита чистими росами світанкова зоря, світитиме йзігріватиме душу ніжне йтривожне, повне людської любові і краси ім*я Володимира Сосюри»

Ми неодмінно маємо здійснити його найпозитивнішу мрію: всім серцем, всіми своїми ділами любити Україну!